Анализ хозяйственной деятельности

Такими ресурсами є паливо, мінеральні добрива, пестициди та ін. Якісні параметри деяких ресурсів регулюються на рівні підприємства, тобто тих, що виробляються на підприємстві і використовуються для внутрішньогосподарської потреби (наприклад, насіння, корми, органічні добрива тощо). Потребу в матеріальних ресурсах визначають виходячи з фактичних їх витрат, що склались на підприємстві, або нормативів — науково обгрунтованих норм витрат, скоригованих на умови підприємства, на одиницю продукції, роботи, галузі (посівна площа, земля в обробітку, поголів'я тварин тощо). При розрахунку потреби в оборотних ресурсах враховують, що є ресурси визначальні, без яких виробництво неможливе, доповнюючі, взаємозамінні тощо. Це вимагає враховувати співвідношення як між окремими видами матеріальних оборотних ресурсів, так і між ними і основними виробничими фондами, які деякою мірою є базою для визначення потреби в матеріальних ресурсах. Якщо відома площа посіву, то, знаючи норму висіву, неважко визначити загальну потребу в насінні. Маючи поголів'я певного виду тварин, враховуючи їх продуктивність, є можливість розрахувати потребу в кормах та ін. Порівнюючи фактичну (можливу, потенційну) наявність матеріальних оборотних ресурсів з потребою в них, визначають рівень забезпеченості ними підприємства, який розраховують як у цілому по підприємству, використовуючи для цього вартісну чи енергетичну оцінку. При аналізі величини відхилення ресурсів треба враховувати, що це відхилення є наслідком впливу кількісного і ціннісного факторів, кількісну величину якого виявляють, застосувавши ланцюгову підстановку або прийом різниць. Для виявлення першопричин відхилень розрахунок здійснюють у розрізі окремих видів ресурсів (наприклад, корми: концентровані, грубі, соковиті, добрива: азотні, фосфорні, калійні тощо), причому враховують і джерела надходження ресурсів — чи це залишки з минулого періоду, чи надійшли в цьому році; вони власного виробництва, чи куплені. Таку оцінку найкраще робити з використанням матеріального балансу з урахуванням наявності ресурсів на початок періоду, їх надходження, витрачання і залишку на кінець аналізованого періоду. Проте завдання аналізу полягає не тільки в оцінці забезпеченості виробництва окремими видами ресурсів, а і в оптимізації їх співвідношення.

Виробничі запаси — це частина предметів праці (оборотних засобів), які ще не вступили в процес виробничого споживання, але без них неможливе здійснення виробництва.

Виробничий запас оборотних ресурсів повинен забезпечувати безперебійну роботу підприємства.

Загальний обсяг виробничих запасів залежить від характеру виробництва, обсягу виробленої продукції (робіт, послуг), умов одержання матеріальних ресурсів, вартості (собівартості) матеріальних цінностей, економічного стану підприємства та ін. Для аналізу формування виробничих запасів необхідно уяснити особливості виробничого процесу, який має свої відмінності в кожній галузі підприємства.

Залежно від характеру одержання виробничих запасів їх поділяють на дві групи — власного виробництва і покупні. У сільськогосподарських підприємствах основна частка (50—70%) виробничих запасів припадає на ресурси власного виробництва — корми, насіння, садивний матеріал, тварини на вирощуванні та відгодівлі, органічні добрива тощо. При формуванні виробничих запасів за рахунок купівлі особливу увагу приділяють обгрунтуванню їх потреби і перш за все в найважливіших — електроенергії, паливі і мастильних матеріалах, запасних частинах, мінеральних добривах, будівельних матеріалах тощо. (В основу розрахунків кладуть прогресивні нормативи, які передбачають використання передових матеріалоі енергозберігаючих технологій, виробництво високоякісної, економічно чистої, конкурентоспроможної продукції. Для створення необхідних виробничих запасів матеріальних ресурсів велике значення має система їх придбання.

Постачання сільськогосподарських підприємств в основному здійснюватиметься у двох напрямах—через укладення з державою угод на продаж їй окремих видів сільськогосподарської продукції, в яких передбачатиметься централізована поставка товарно-матеріальних цінностей, та ширший розвиток ринкових структур, зокрема, товарно-сировинних бірж, різних посередницьких торгово-комерційних структур та ін. Якщо в першому випадку ціни на матеріальні ресурси, як правило, будуть фіксовані, то в Другому — їх визначатиме баланс попиту і пропозиції. Завдання аналізу — допомогти визначитись з прийняттям певних варіантів рішень, пов'язаних з придбанням товарно-матеріальних цінностей за різними напрямами.

Формуванню і підтримці оптимальних запасів товарно-матеріальних цінностей на різних рівнях їх проходження, оперативному забезпеченню потреби підприємств у необхідних ресурсах сприятиме створення автоматизованої системи управління (АСУ) матеріально-технічним постачанням.

Специфічною особливістю, яку слід враховувати при аналізі формування оборотних ресурсів, є те, що потреба в них різко коливається протягом року. Це пов'язано із сезонністю сільськогосподарського виробництва, а отже, створює додаткові труднощі у нагромадженні їх запасів, зокрема, це пошук коштів на їх придбання і ведення виробничого процесу за відсутності надходження сільськогосподарської продукції. 2. АНАЛІЗ ВИРОБНИЦТВА ПРОДУКЦІЇ ЗА ОБСЯГОМ, АСОРТИМЕНТОМ І ЯКІСТЮ. Одержання передбачуваного обсягу продукції рослинництва залежить від виконання плану посівних площ та урожайності сільськогосподарських культур. Оцінку дотримання планової площі роблять на основі порівняння фактичної посівної площі з плановою. Оскільки зміна розміру посівної площі зумовлює зміну її частки в загальній площі, то в процесі аналізу вивчають і структурні зміни, які в умовах обмеження площ є одним із факторів збільшення виробництва сільськогосподарської продукції, підвищення її ефективності. За результатами аналізу необхідно оцінити зміни посівних площ і якщо ці зміни небажані, намітити конкретні заходи щодо запобігання чи ліквідації їх. Більш динамічним фактором, який зумовлює валовий збір продукції рослинництва, є урожайність, її рівень формується під впливом багатьох факторів, які можна об'єднати в дві групи: метеорологічні й агротехнічні. Найточнішу оцінку впливу складових агротехнічного фактора на формування врожаю дає експериментальний метод, суть якого полягає в порівнянні вирощування певної культури в двох варіантах, які різняться між собою лише тим фактором, вплив якого вивчають. При наявності масових виробничих даних для оцінки впливу на рівень урожайності окремих агротехнічних факторів застосовують дисперсійний 5 кореляційно-регресійний аналіз. Рівень виконання плану валового збору оцінюють на основі порівняння фактичного валового збору з плановим, використовуючи натуральні й вартісні показники.

Розвиток тваринництва вимагає докорінного поліпшення кормовиробництва. З цією метою необхідна подальша інтенсифікація польового і лукопасовищного кормовиробництва.

Особливу увагу підприємства повинні звернути на забезпечення збалансованості кормів по білку, виробництво якого з розрахунку на 1 к. од. повинно бути не менше 100 г. Необхідно розробити і реалізувати заходи по збалансуванню кормів і за іншими компонентами, поліпшенню якості кормів та зменшенню їх витрат.

Виходячи з цього, найголовнішим завданням аналізу виробництва кормів є виявлення можливостей зміцнення кормової бази б кожному окремому підприємстві. Аналізують виконання плану надходження кормів за всіма каналами, оцінюють їх якість, вміст протеїну, вивчають передовий досвід у кормовиробництві, розробляють конкретні заходи щодо збільшення виробництва кормів, підвищення якості, зниження їх собівартості. Для оцінки виконання плану надходження кормів фактичне їх виробництво порівнюють з планом у натуральному виразі, в кормових одиницях і за вмістом перетравного протеїну. Для поліпшення задоволення потреб у плодоовочевій продукції передбачено збільшення виробництва продукції і поліпшення її якості, різке скорочення втрат при збиранні, зберіганні й транспортуванні. Планується нарощення потужностей з переробки і зберігання продукції. Особливості аналізу виробництва плодоовочевої продукції полягають не стільки в методиці, скільки в розрахунку аналізованих показників.

Зокрема, при оцінці виробництва продукції теплиць і парників за одиницю посівної площі береться не 1 га, а 1 м 2 . Ефективність овочівництва захищеного грунту значною мірою залежить від дотримання строків посіву (зумовлює строки одержання продукції й ціни її реалізації), а також вибору правильних сівозмін і культурооборотів у напрямі збільшення частки урожайніших культур.

Урожайність у захищеному грунті залежить від правильного добору сортів тепличних культур і необхідних компонентів для підготовки грунту, своєчасної заміни грунту, кількості біопалива чи способу обігріву, кількості добрив, ефективності боротьби з хворобами, шкідниками і бур'янами, дотримання температурного і освітлювального режимів, вологості повітря тощо. Ці фактори забезпечують збільшення виробництва продукції, підвищення його ефективності, скорочують строки окупності капітальних вкладень.

Виробництво продукції з багаторічних насаджень аналізують за окремими їх видами (зерняткові, кісточкові, ягідники, горіхоплідні, цитрусові, виноградники, хміль тощо). У процесі аналізу встановлюють причини зміни виробництва продукції з кожного виду насаджень, причому площу ци.х насаджень беруть лише в плодоносному віці. Кількісний вплив основних факторів виявляють за методикою, викладеною при аналізі валового збору зерна. Щоб висновки з результатів аналізу виробництва продукції рослинництва були об'єктивними, необхідно встановити, наскільки їх зміна зумовлена зовнішніми (об'єктивними) факторами — зміною природних умов, недопоставкою мінеральних добрив та інших матеріальних ресурсів, низькою якістю закупленого насіння і технологічних робіт, які виконують обслуговуючі підприємства АПК та ін., і наскільки — внутрішніми (суб'єктивними) факторами -низькою якістю і несвоєчасністю виконання робіт; недотриманням норм внесення добрив і висіву насіння та інших вимог агротехніки. Для оцінки виконання плану виробництва продукції за асортиментом порівнюють обсяг продукції, яку можна зарахувати у виконання плану за асортиментом з плановим її обсягом. Дуже важливим показником, що характеризує виробництво сільськогосподарської продукції, є її якість, тобто сукупність властивостей, здатних задовольняти певні вимоги споживача. Важливий цей показник і тому, що він по суті є визначальним для підвищення конкурентоспроможності продукції. Тому основне завдання аналізу — встановити наскільки продукція підприємства за якісними параметрами задовольняє споживача. Така оцінка робиться на підставі опитування споживачів, аналізу тенденції попиту на продукцію, порівняння фактичних параметрів якості продукції з нормативами (стандартами). Що залежно від призначення до однієї і тієї ж продукції можуть пред'являтись різні вимоги. За показниками якості сорти певних культур можуть поділятись на групи, класи та ін. Якість насіння (посівного матеріалу) характеризується сортом, репродукцією, класом, який враховує схожість, чистоту, енергію проростання, абсолютну масу 1000 зерен.

Важливим показником, особливо для плодоовочевої продукції, є строки її надходження, що зумовлює необхідність їх аналізу. Отже, оцінка виробництва продукції за обсягом, .асортиментом, якістю і строками дає змогу зробити аргументовані висновки про її потенційну конкурентоспроможність і ефективність. 3. АНАЛІЗ ВИКОРИСТАННЯ ОРНИХ ЗЕМЕЛЬ. Найінтенсивнішим видом земельних угідь є рілля, від правильного використання якої залежать результати сільськогосподарського виробництва і соціальний розвиток підприємства. Рівень використання ріллі значною мірою визначає система землеробства, яка є комплексом взаємопов'язаних агротехнічних, меліоративних і організаційних заходів, зумовлених інтенсивністю використання землі, способами відновлення і підвищення родючості грунту.

Комплекс агротехнічних заходів включає обробіток грунту, внесення добрив, підготовку і якість насіння, догляд за посівами, збирання урожаю та ін.

Нарощування виробництва продукції в Україні пов'язують із меліорацією земель, для підвищення ефективності яких, досягнення у встановлені строки проектної врожайності сільськогосподарських культур, скорочення строків окупності вкладень у меліорацію необхідно: · в достатній кількості забезпечити підприємства, які працюють на меліорованих землях мінеральними добривами і меліорантами (вапняк, гіпс та ін.); · сприяти забезпеченню підприємств матеріалами, машинами і механізмами як загального, так і спеціального призначення: · ширше впроваджувати нові сорти і гібриди сільськогосподарських культур, які чутливо реагують на меліорацію, відповідають вимогам інтенсивної технології, стійкі проти хвороб і шкідників; · постійно поліпшувати структуру посівних площ, збільшуючи питому вагу посіву люцерни, що забезпечує нарощування виробництва високобілкових кормів і є надійним засобом поліпшення меліорованих земель; · створити на підприємствах агрохімслужбу, яка б забезпечила розрахунок оптимальних норм внесення добрив, хімічних засобів захисту рослин, води та ін.; · удосконалювати способи поливу, що забезпечило б зменшення їх капіталомісткості і витрат води; · ширше застосовувати закриті меліоративні системи, оскільки при відкритих системах до 15 % ріллі використовується не за прямим призначенням; · забезпечити комплексний підхід до будівництва і експлуатації меліоративних систем, поліпшувати відносини водогосподарських організацій із сільськогосподарськими підприємствами; · постійно знижувати вартість і поліпшувати якість робіт з меліорації земель на основі ширшого застосування механізації, індустріальних методів будівництва та ін.; · проводити меліорацію в комплексі з культуртехнічними роботами, що забезпечить своєчасне введення в експлуатацію меліорованих земель; · систематично поліпшувати кваліфікацію працівників, які займаються меліорацією, забезпечувати належне їх стимулювання з;.; результатами праці; · поліпшувати управління водогосподарством на основі автоматизованих систем управління із широким застосуванням мікропроцесорної техніки і мікроЕОМ. Із організаційних заходів ефективним є застосування контурно-меліоративної системи землеробства. Вона передбачає протиерозіп ну організацію території господарства і комплекс агрономічних, лісомеліоративних та гідротехнічних заходів. Внутрішньогосподарське землевпорядкування передбачає розташування меж полів за напрямком горизонталей місцевості. Це дозволяє проводити контурний обробіток грунту, раціональніше прокладати дороги, підвищувати ефективність усіх протиерозійних заходів. З комплексу агрономічних протиерозійних заходів найважливішим є впровадження ґрунтозахисних сівозмін, які передбачають насичення бобово-злаковими сумішками, контурно-смугове розташування посівів при чергуванні смуг багаторічних трав зі смугами озимих або ярих колосових, підбір різних способів обробітку ґрунту. Із лісомеліоративних і гідротехнічних заходів заслуговують на увагу залуження і заліснення ярів та крутих схилів, засипка ярів і рекультивація змитих ділянок землі, будівництво валів-терас на схилах полів, ставків і водойм та ін. На відміну від показника загальної площі посівів структура їх є рухомішим фактором. Як правило, вона не залишається постійною, а змінюється і вдосконалюється відповідно до попиту і пропозиції на певну продукцію, виробничого напряму підприємства, врожайності різних культур, а також залежно від кліматичних умов. Аналіз структури посівних площ передбачає визначення: питомої ваги посівів зернових культур та її відповідності державним замовленням, іншим контрактам та потребам підприємства в зернопродукції; питомої ваги технічних, а в спеціалізованих підприємствах також картоплі, овочевих, плодових та інших культур; питомої ваги кормових культур; економічної ефективності різних сільськогосподарських культур; економічної ефективності сівозмін і структури посівних площ. Раціональне використання ріллі передбачає добір найефективніших культур, які забезпечують найбільший вихід продукції при високій окупності витрат на їх виробництво. Для цього оцінюють економічну ефективність сільськогосподарських культур , використовуючи такі показники: для товарних культур — урожайність, вартість продукції з одиниці площі, продуктивність праці на їх вирощуванні, собівартість продукції, прибуток з 1 га посіву, рівень рентабельності; для кормових культур — вихід кормових одиниць, перетравного протеїну або кормопротеїнових одиниць на 1 га посіву, їх собівартість і затрати праці на виробництво відповідної одиниці корму та ін. Дуже важливо мати відомості про ефективність попередників та вдосконалення технології виробництва, бо залежно від дії цих факторів показники ефективності можуть бути різними, а висновок — не досить обгрунтованим. Аналізувати ефективність культур слід з урахуванням даних про найрозповсюдженіші попередники і сучасну прогресивну технологію. Для визначення економічної ефективності товарних сільськогосподарських культур можна також зіставити питому вагу посівних площ під цими культурами з питомою вагою їх валової продукції (основної, супутньої і побічної) в закупівельних або цінах продажу, з питомою вагою витрат на вирощування і можливого прибутку, обчисленого як різниця між вартістю реалізованої продукції і витратами на її виробництво. Ці показники доповнюють розрахунком можливого фінансового результату (прибуток чи збиток) на 1 га посіву певної культури і рівня рентабельності вирощування окремих культур. Аналізуючи економічну ефективність товарних сільськогосподарських культур, треба врахувати, що вона з року в рік змінюється внаслідок зміни врожайності культур, цін і витрат на 1 га посіву. Для визначення економічної ефективності використання землі під кормовими культурами , обчислюють структуру виходу кормових одиниць, перетравного протеїну або кормопротеїнових одиниць.

Детальний аналіз економічної ефективності вирощування окремих культур дає можливість поліпшувати структуру посівних площ.

Економічну ефективність зміни структури посівних площ можна виявити на основі порівняння виходу продукції, обчисленої з фактичної площі за фактичної і планової (базисної) структури посівів. В обох випадках для розрахунку виходу продукції беруть урожайність планового (базисного) періоду. Аналіз структури посівів пов'язаний з аналізом сівозмін , який включає вивчення: наявності сівозмін, їх типів і ступеня освоєності; дотримання встановленого порядку чергування культур у полях сівозмін; найтиповіших відхилень від встановленого порядку чергування культур та їх причин; економічних наслідків несвоєчасного освоєння сівозмін або порушення встановленого чергування культур. Аналіз земельних ресурсів закінчують оцінкою ефективності їх використання.

Ефективність (результативність) — складний синтетичний показник, величина якого акумулює використання природної родючості ґрунту, структури земельних угідь і структури посівних площ, освоєння сівозмін, віддачу живої і уречевленої праці, досягнення селекції тощо.

Складність показника «ефективність» вимагає різнобічної оцінки, яка стосовно земельних ресурсів може бути: технологічна (фізична), економічна, соціальна і екологічна.